Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 3411 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Какое счастье, слышать Самого Бога и наслаждаться Его нежностью и любовью. Наполняйся сестричка и изливай... Комментарий автора: Спасибо,Валентина,за прекрасные пожелания.Взаимно:)).
Богданова Наталья
2011-02-07 19:42:08
Это - чудо!!!Слово Божье!!!
Согласна и спасибо тебе! Комментарий автора: Спасибо и тебе, Наташа, за отзывы!
Как-то прочла слова Дерека Принса, что Библия очень практична. И на выходных имела еще раз тому подтверждение! Всему учит Слово Божье, буквально всему!!!!!
Иван Онюшкин
2011-02-08 18:24:50
А я люблю над Словом размышлять. Комментарий автора: И я:)).
Галина Левицька
2011-02-09 12:57:43
Дуже глибоко. Дякую, сестричко!!! Комментарий автора: За все слава Богу!
Як ти,сестричко?
Ustinova
2011-02-11 22:47:53
Хорошо, Наденька!
Слово Божье не обманет!
Слово Божье оживит!
анной с неба напитает
и водою напоит!
Не отходи от колодца, ибо там жизнь!
С любовью! Комментарий автора: Аминь! Живая вода и манна небесная!!!
Благословений,Галинушка!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
